|
|
Народився в 1922 р. у Таращі, в колишній Українській РСР. Перед війною Леонід працював вчителем. У червні 1941 р. він вступив добровольцем у Радянську армію та брав участь в обороні рубіжів Дніпра. Під час відступу його частини Леонід був захоплений у полон і ув'язнений у табір для військовополонених у Гоголєві. Видаючи себе за неєврея, Леонід уникнув табірної акції масового знищення єврейських військовополонених. Він біг із цього табору в жовтні 1941 р., але незабаром був арештований і ув'язнений у СТАЛАГ 339, табір для військовополонених у Дарниці. Через кілька місяців йому вдалося втекти з табору й переховуватися по підроблених документах до нового ув'язнення в СТАЛАГ 345, табір для військовополонених у Смілі. Він втік знову та жив по підроблених документах в Україні та Білорусії.  |
Арештований у Білорусії, Леоніда було ув'язнено у тюрму в Климовичах, потім переведено у табір для військовополонених у Кричеві, де він примусово працював на реконструкції цементного заводу. В 1943 р. Леонід знову втік та приєднався до партизанського загону №13, що діяв у Вітебській області Білорусії й Смоленської області Росії. Загін влився в третій Білоруський фронт Радянських збройних сил під час визволення Білорусії.
"І не було жодного ледаря й дармоїда – усі мали спеціальність, усі працювали... Було два лимаря, три коваля, був один, котрий кожухи шив…"
Л. Серебряков
|
