|
|
Народилася в Доманівці, в колишній Українській РСР, в 1924 р. Євгенія зростала з батьками, двома сестрами та братом. В той час як німці наближалися до Доманівки в 1941 р., мати з трьома дівчинками спробувала втекти на схід. Їм це не вдалося, вони повернулися додому й незабаром були депортовані до села Врадіївка. 25 вересня 1941 р. батьків Євгенії вбили разом з багатьма іншими євреями. Євгенія врятувалася під час масового розстрілу та спочатку не знала, що обидві її сестри теж живі. Вона втекла з Врадіївки, вдаючи з себе неєврейку. Бурлакувала по українських селах, працювала за їжу та страждала від голоду та поганого харчування. Євгенію визволила Радянська армія в 1944 р. у Кошарах Одеської області. Вона знайшла своїх сестер незабаром після звільнення.  |
Брата Євгенії вбили на фронті під Смоленськом.
"...Відтоді мину ло так багато років, і кожен спогад боляче ранить . .. Біль пам’яті…"
"Німці в чорному одязі нас оточували, у них на кокарді був череп, на кашкеті. Говорили, що це каральний загін."
"І біля мене в траві я бачу його величезні чоботи... Біля самісінького носу, біля моєї голови стоять його чоботи . І я тріпотіла так, тихо намагалася бути, як мертва..."
Є. Подольська
|
