Фонд Віктора Пінчука Фонд Шоа

Там, де колись їх вбили - там парки, будинки, дороги …
Там, де колись їх вбили - безіменний камінь, не храм…
Там їхню мову не чути - бо вбили разом із ними …
Там їхніх рідних немає - бо всі закатовані там…
Імен ти їх не почуєш - немає кому промовити.

Послухати, як це сталось - ще можуть розповісти.
Ще можна дивитись у очі, що бачили жах пекельний.
І здивуватися можна, що були рятівники.
Все, що залишилось - пам'ять.
Ти можеш - не забувати.
Про тих, хто міг жити поруч.
Про тих, кого вбили тут…