|
|
Народилася в Комсомольському (колишня Махновка), в колишній Українській РСР, в 1931 р. у родині трудящих, що складалася з 11 чоловік. У вересні 1941 р. німецькі солдати й місцева поліція зігнали євреїв Комсомольського на окраїні міста для знищення. Поліна стояла в останньому ряді тих, кого розстрілювали, тож впала в рів живою. Її матір й двох братів вбили. Коли прийшла ніч, Поліна вибралася із братської могили та пішла в місто, де знайшла свого тата. Його та ще декількох євреїв, що вижили, відібрали на примусові роботи й ув'язнили в концентраційному таборі. Він дав Поліні фіктивні документи й переконав її втікти. Дотримуючись підказок батька, десятилітня дівчинка втекла з табору в грудні 1941 р. Всіх в'язнів, що лишилися, в тому числі й  |
татка Поліни незабаром вбили. Поліна змогла пережити час окупації з фіктивними документами до визволення Радянською армією в 1943 р. Поліна переконана, що вижила задля того, щоб здійснити свій обов'язок – розказати людям про трагедію євреїв у її рідному місті. У травні 1945 р. вона була свідком на суді над військовим злочинцем – українським поліцаєм, що співробітничав з нацистами.
 |
